Ніби пісня на полотні

Того зимового вечора голосно було у світлиці Варвари Василівни. При­йшли сільські дівчата, переважно старшокласниці.

— Тітонько Варваро! Навчіть нас вишивати. Так, як ви вмієте.

Не сподівалася В. В. Марченко, що сьогоднішня молодь, якій подавай усе супермодне, фірмове, зацікавиться .давнім народним мистецтвом вишивання.

А це сталося після того, як у Подільському сільському клубі культармійці влаштували виставку її вишивок. Не дуже й згоджувалася на це. Мовляв, старші жінки всі вишивали. Дома мають власної роботи рушники. От для молоді хіба що — хай подивиться...

З захопленням задивлялися на роботи сільської майстрині старші жінки, заздрили її вмінню школярки.

Мережива на полотні — не намилуєшся. Ось ніби   стежка   на   ранковому лузі — ніжне плетиво ниток. Там голубіє квітка - волошка поміж колошами. А он пташина виспівує на зарошеній вишневій гілці. А це мереживо — й не розказати: ніби пісня на полотні.

Варвара Василівна працює на масківецькій фермі радгоспу імені Комінтерну. За багаторічну добросовісну працю комуністку нагороджено орденами Жовтневої Ре­волюції, Трудового Чер­воного Прапора, Дружби народів. Вона партгрупорг ферми, іде попереду у соціалістичному змаганні доярок, її високі нагороди — за велику роботу. Раз і назавжди обравши дорогу на ферму, трудівниця не зрадила її. По 4 тисячі і більше кілограмів молока від кожної корови одержує уже упродовж десятка років, а дояркою — більше 25 літ. І досвід щедро передає молодим трудівницям,  людяна та справедлива у всьому. Тож має високий авторитет у селі.

... Проводжала дівчат аж до хвіртки, аж на вулицю. Вечір був тихий та гарний. Стояла висока зоря над селом. І в неї в душі було світло і молодо.

— Спасибі вам за науку, — ще раз прощебетала до неї на прощання Галинка, веселоока русявка.

«Вишиватимуть, чи ні? А те, що поцікавилися рушниками — уже доб­ре», — думала Варвара Василівна. Вона намагалася, щоб вечір, проведений у неї, не був марним для дівчат. Показала і материні, і свої вишивки, про інших сільських майстринь розказала. Є чим поділитися з людьми трудівниці. І досвідом роботи на фермі, і вмінням оживляти полотно. А ще, знають односельці, як комусь треба чого, завжди по­зичить, або й подарує назавжди. Такої вдачі людина. Доброї. Щирої.

 

О. БОРЩІВСЬКИИ. с. Масківці.

На знімку: Варвара Василівна МАРЧЕНКО за улюбленим заняттям.

Фото  О.   Надоленка.

 

 

Залишити свій коментар до статті