Володимир Іванович
Дарда народився 6 жовтня 1924 року в селі Скопцях
(так тоді називалось с. Веселинівка) Баришівського
району Київської області. Батьки його були вчителями,
батько викладав математику, а мати — українську мову.
Потяг до віршування виник у хлопця ще в шкільні роки, бо
дуже любив читати художню літературу. Ще до війни
14-річним школярем надіслав Володимир Іванович вірш
«Три брати» на конкурс, оголошений до 20-річчя
Червоної Армії республіканською дитячою газетою «На
зміну». Вірш відзначили. Згодом було опубліковано і його
перше оповідання «Щастя».
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, батько пішов на
фронт. У душі майбутнього письменника вирували гнів і
ненависть До загарбників-фашистів. І він не раз береться
за олівець, пише схвильовані рядки поезії. В них — палка
любов до Вітчизни, до рідних.
В. І. Дарда — член Спілки письменників СРСР з 1983 року.
З кожним новим твором усе виразніше відчувається
спостережливість письменника, його закоханість у життя,
людську красу, уважність до найпотаємніших глибин
людської психології, вміння побачити прекрасне там, де
інший може і пройде байдуже.
А в книзі «Земля, яку сходив Тарас» Володимир
Іванович розповідає про життя великого поета, героїчну
боротьбу українського народу, подає яскраві картини
мальовничих куточків нашої Батьківщини. З особливою
любов'ю змальовує письменник м. Березань, де був Т. Г
Шевченко.
Повість «Його кохана» (1964 р.) -
історико-біографічний твір про Шевченка, про його перший
приїзд на Україну в 1843 р та знайомство з княжною
Варварою Репніною.
Помітне місце в творчому доробку В. Дарди займає повість «Повернення з пекла», в якій письменник показав
незламність духу приречених фашистами на смерть людей у
Бабиному Яру.
У 1972 році була видана книга «Безодня серця». В
цій книзі письменник розповідає про давню, як світ,
історію — нерозділене кохання, про складні долі молоді,
невгасиме прагнення юного серця до ідеалу, про ті муки і
печалі, яких не уникнути, болю розлук, ревнощів, сліз,
трагедії смерті.
Ось і в романі «Сніг на зелене листя» В. І. Дарда
змальовує життя молодої жінки Христини, на долю якої
випали нелегкі випробування. Вірно кохаючи винятково
чесну і добру людину, вона знаходить родинне щастя. Та
на її шляху з'являється самовпевнений молодик Середа.
Засліплений егоїзмом, він намагається потоптати чистоту
почувань, вдається до підступів, підлості, злочину.
Перед героями роману з усією гостротою постає питання:
що таке любов і вірність, дружба, честь, де вирішальні
не слова, а вчинки.
Тема життя і творчості Великого Кобзаря не полишала
письменника. Володимир Іванович постійно працює над
матеріалами, пов'язаним з життям поета. У нього велика
мрія: створити трилогію про Шевченка «Тарас».
Через чверть століття після появи першої повісті «Його
кохана» (1964) з'являється його роман «Переяславські
дзвони», який вийшов у світ у видавництві «Радянський
письменник» у 1990 році. В центрі цього твору —
перебування Тараса Шевченка в Переяславі. Це
був найбільш плідний період творчості поета. За кілька
місяців «переяславської осені» було створено третину
поетичного доробка — твори, що, як провісні дзвони,
прогриміли на всю Україну, на весь світ.
Талант Володимира Дарди яскравий і багатогранний.
Видавництво «Радянський письменник» у 1991 році відкрило
його і як талановитого поета, видавши збірку сонетів «Не
забувай». В цій книзі, тематика якої різноманітна, все ж
наскрізною темою є тема любові до рідної землі, України.
Немов невелика моя Україна.
Глянеш на глобус — клаптик, жменька...
Рік і річечок, плутанина,
Міст і селищ, кружечки маленькі.
Та спробуй-но їх розрізнити,
Візьмись розплутати обережно.
Шляхіводаїчні вузласті ниті,
Річок плетиво безбережно- ,
Спробуй взяти й до купи скласти:
Ниву до ниви, до гори — гору,
Біль до болю, напасть до напасті,
Рану до рани, до горя -горе,
Тоді ти повіриш: твоя Батьківщина
найбільша у цьому світі
Залишити свій
коментар до статті
