« Відчуття сили кольору, багатство фантазії,
ритміка, дивне гармонійне поєднання
кольорів, великий  художній  смак і такт  - такі
риси притаманні творчості Ганни Феодосіївни
Собачко – Шостак »

Народна художниця УРСР      Т. ЯБЛОНСЬКА

           Все  життя вона малювала тільки квіти. Вона створила їх тисячі. І жодна не повторилась. Кожна була іншою за своєю кольоровою мелодією, за формою.

           Народилась Ганна Феодосіївна  Собачко – Шостак  15 грудня 1883 року в селі Скопці, Переяслав-Хмельницького повіту, Полтавської губернії, нині село Веселинівка, Баришівського району, Київської області  в сім'ї  бідних селян . Тільки дві зими ходила до школи , а потім довелось тяжко працювати на польових роботах в заможних селян . Взимку допомагала  мамі ткати полотно та вишивати . Змалку у дівчини загострилося відчуття природи. Жаліла самосійні квіти, не рвала їх ні в полі , ні в лузі. Відчувала: наче розмовляють з нею рослини, милувалась їх барвами, вбирала їх очима, серцем. Робила мальовки на папері , розписувала хати. Та особливо подобались односельцям її мальовані рушники, які в той час були поширені на Переяславщині. Сама Ганна  про свої малюнки говорила: «Як намалювала б квітку точнісінько такою, як вона є, як всі її бачать, то мені б сказали люди у селі: «То ж не твоя квітка , Ганно, а природня , огородня ». Тому й вигадувала з голови.

           Мабуть залишилась би вона однією із тих невідомих талановитих майстринь, що ними багате  давнє минуле українського  народного мистецтва, коли б в 1910 році  не поталанило  на добрих людей.  В селі (Скопцях) Веселинівці  як раз жила в той час відома шанувальниця народної творчості , меценатка , активна учасниця революційного руху пані   Семиградова  А.В..  Вона помітила талант молодої селянки, стала купляти  її рушники та надала в своєму будинку навіть кімнату, де та могла малювати .А потім познайомила  з роботами Ганни Собачко  художницю Євгенію Іванівну Прибильську , яка на   той   час   навчалась  у   відомого   українського    художника   П. Левченко   та   була    запрошена  А.В. Семиградовою  в село (Скопці) Веселинівка  керувати килимарською майстернею. Євгенію Прибильську  захопили побачені   селянські килими, вишивки  своїми кольоровими скарбами, в тому числі і яскраві малюнки , які Ганна виконувала для себе. Разом з А. Семиградовою вона прагнула відродити традиції килимарства, вишивки  в Скопецькій учбово-показовій  майстерні по виготовленню килимів . Саме тут за малюнками Ганни Собачко були виготовлені панно і вишивки, що експонувались на виставках в Петербурзі , Києві (1913р.) , Берліні (1914 р.). Саме завдяки Євгенії Прибильскій  в листопаді 1915 року, при підтримці передових діячів російського мистецтва, вдалось експонувати в Москві  живописні роботи «селянські малюнки», Ганни Собачко на виставці     «Сучасне декоративне мистецтво».

           Твори Ганни Собачко, експоновані на виставці в Москві в 1915 році, характерні для першого періоду її творчості. Розписи цього часу монументальні за своєю композиційною будовою, виконані в традиціях настінних українських розписів. Найбільш відомі декоративні розписи під назвами: «Настінний розпис» , «Повійка» , « Весняна пісня» і багато інших. Кожна окрема робота художниці  відрізняється від іншої колористичним вирішенням , за допомогою  якого дається певний образ .

            У 1916 році, під час Першої світової війни  Ганна Феодосіївна створює композицію «Тривога» де червоно-вогняними  смерчами художниця ніби хотіла передати весь жах, тривогу і трагедійність війни, що охопили світ.

           В 1917-1920 роках  під впливом революції, голоду, розрухи , громадянської війни знаменує новий етап у творчості  художниці. Однією із характерних робіт цього періоду є розпис «Червоний травень», та один з кращих  розписів «Український вінок» . Розписи Ганни Собачко свідчили , що народне мистецтво українського народу не є чимось сталим , раз назавжди даним, що воно розвивається, збагачується, наповнюється новим змістом, відбиває дух часу. З тріумфом, твори талановитої сільської художниці Ганни Собачко-Шостак репрезентували мистецтво України  за кордоном, зокрема у Празі, Берліні, Дрездені, Парижі .

           У 1925 році   Ганна Собачко народила сина  Івана , який потім,  майже через 40 років, вперше, покаже свої особисті твори на професійній виставці та наслідує шлях своєї мами .

           Наступний період творчості  Ганни Собачко починає свій відлік з 1932 – 1936 років і продовжується  до  3 грудня 1965 року.

У 1932 році художницю, разом з сім'єю було запрошено до Москви. У Підмосков'ї , на фабриці «Експортнабивткань» за її малюнками та ескізами виготовлялись килимки, тканини й вишивки в стилі українського народного мистецтва. Роботи художниці експонуються на виставках  в 1936 р. в м. Києві, м. Ленінграді, м. Москві ,  на міжнародних виставках за кордоном , зокрема в Парижі (1937р.) , Нью-Йорку (1939 р.). Поряд з роботами Ганни Собачко виставляються і твори її учениць : Параски Власенко, Марії Примаченко, Тетяни Пати, Надії Білоконь, Марії Пособчук.

            Композиції  творів дочки української народу , художниці Ганни Феодосіївни Собачко-Шостак тримаються на великих кольорових плямах, на варіації квітів, різних за величиною і різноманітних за формою. формою.

            Квіти-птахи, квіти-риби, квіти – веселки – цільні за формою, одна квітка органічно переходить в іншу, безперервно змінюючись і перетворюючись. У ряді композицій пелюстки квітів переходять непомітно в птахів, риб, інколи в зображення людей. Усі ці  зображення сплетені воєдино. Це походить ще від стародавніх слов'янських  народних традицій тератологічних орнаментів, у яких в одну композицію зливались мотиви живих істот і рослин. Так може творити лише той хто зріс біля землі, все життя ходив біля неї.

            «Твори  Ганни Собачко – золота сторінка в історії українського мистецтва», так сказав  про них відомий український письменник  і шанувальник народної творчості Михайло Стельмах. Розписи художниці, позначені високою культурою форми, характерною для народного мистецтва, становлять велику історичну й естетичну цінність і можуть бути предметом серйозного й уважного вивчення.

             Квіти у творах Ганни Собачко не безіменні – це квіти добра і мрій, надій і роздумів, діяння і щастя українського народу, вони правдиво передають колорит української природи, її багатство .

             3 грудня 1965 року перестало битись серце  великої народної художниці, прощатись з нею вийшло все селище Черкізово, що в Підмосков'ї . Весь шлях від самої хати було засипано червоною калиною. Труну несли на вишитих художницею рушниках. В останній шлях  проводжали її ті, хто працював з нею колись на фабриці, проводжали «украинку Ганну – рисовальщицу»,  як тут змолоду її називали. А  незабаром вулиця , де вона жила , була названа її  ім'ям . Є така вулиця Ганни Собачко-Шостак  і в її рідному селі Веселинівка , що на Київщині.

Ганно,  Ганно,
Як у світі гарно!
У твоєму світі –
Дивосвіті квітів.     
Від пелюстки До стебельця,
Ніби в люстрі – в спраглім серці.
На папері Малювала,
Так у перше Милувала:
- Зі стежки Левадної –
В мережки Доладнії- 
Колір цвів, Співав нівроку
От Скопців Аж до Нью-Йорку….
Де квіти Оселились?
- у дітях Веселинівських.

( О.Боровко  1983 р.)

Залишити свій коментар до статті